Александр Дубинин

Народный депутат Украины VIII созыва

 

За гарячими дискусіями навколо схеми «Роттердам плюс» активна частина нашого суспільства не помічає ще одне явище в нашій економіці, яке завдає, можливо, не меншої шкоди як вищезгадана схема.
Мається на увазі ситуація у хімічній промисловості, яку без вагань можна назвати, наприклад, «Аміак-Росія-плюс».
В Україні з подачі Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі при Кабінетові Міністрів України вже другий рік як встановлене антидемпінгове мито на імпорт аміачної селітри. Більше того, з березня поточного року діє заборона на імпорт сульфату амонію та суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами,які не є добривами.
При цьому для такої важливої складової ринку добрив, як аміак, захисні заходи чомусь не запроваджені.
Тому виникає дивна ситуація, за якої, з одного боку, в результаті дії в країні постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.17 №187 щодо встановлення ціни на газ для промисловості на рівні так званого імпортного паритету, тобто на рівні європейського хабу, багато учасників хімічної промисловості виявилися неконкурентоздатними та зупинили свою роботу.
А з іншого боку, низка підприємств хімічної промисловості, які дивним чином пов’язані з керівником однієї з олігархічним груп - Д.Фірташем, отримують імпортований в Україну з Російської Федерації аміак і виробляють з нього добрива, виступаючи монополістом, що за умови відсутності імпортного мита на аміак користується домінуючим становищем на ринку.
І, повторюся, що це відбувається за умов, коли конкуренції ніде взятися у зв’язку з дороговизною природного газу на ринку України.
Все це вже виглядає нічим інакшим як змовою Кабінету Міністрів України з олігархом Д.Фірташем, адже про непрофесійність тут мова йти не може, з огляду на тривалість та очевидність такої ситуації.
Такої ситуації можна було б уникнути за умови спрямування на виробництво добрив для українських аграріїв тієї частини газу українського видобування, що залишається після використання населенням країни та використання для опалення житла громадян і бюджетних установ.
Це б і свідчило про відстоювання Кабінетом Міністрів України державницької позиції, оскільки призвело б до відродження хімічної промисловості країни, сприяло зменшенню витрат аграрної галузі та б щедро поповнило казну збільшеними відрахуваннями від доходів з експорту продукції агро-промислового комплексу і в перспективі хімічної промисловості.
Адже статистичні дані свідчать про катастрофічне падіння експорту аміаку з України останнім часом після зупинки Одеського припортового заводу і Дніпроазоту та зменшення надходження в країну валюти і збільшення імпорту аміаку, переважно з Російської Федерації, що в умовах війни виводить валюту з України, погіршує платіжний баланс та, без сумніву, докладається до знецінення гривні.
Зокрема, обсяг експорту аміаку з України в 2016 році складав 156,4 тис. тонн, в 2017 році скоротився до 142,0 тис. тонн, а за січень-липень 2018 року склав лише 39,9 тис. тонн. В той час як імпорт в 2016 році складав 261,5 тис. тонн, в 2017 році зріс до 440,3 тис. тонн, а за січень-липень 2018 року склав 241,0 тис. тонн.
Замість цього, на жаль, ми спостерігаємо не вирішення проблем хімічної галузі та розвиток суміжних і пов’язаних секторів економіки, а лише розквіт корупційних схем, до того ж пов’язаних з купівлею аміаку в Росії, що неприховано і цинічно вбиває кращих представників українського народу у війні на сході країни.